птах

Назва свята «Вівсянки» походить від однойменного птаха. Cаме маленьку вівсянку наші пращури вважали первістком і символом початку весни.

Коли відзначають

Народне свято «Вівсянки» відзначається 3 березня (невисокосний рік). Його дата за старим стилем – 18 лютого.

Значення цього дня

Третій весняний день, як і два попередніх, був присвячений стародавньому міфологічному герою Ярилу – язичницькому слов’янському богу сонця, весни, родючості, буйної сили і тепла. Інші назви свята: «Вівсянка», «Покинь сани», «Ярило з вівсянкою».

У цей день жінки пекли обрядове печиво – це «Вівсяники» (або «Овсяники»). До речі, його нескладно відтворити за допомогою сучасних компонентів.

ярило

Рецепт печива «Вівсяники»

  • по 400 г вівсяного та пшеничного борошна,
  • 250 мл теплого молока,
  • 300 г цукру,
  • 1 столова ложка крохмалю,
  • 2 чайні ложки соди,
  • 200 г вершкового масла.

Усе потрібно розмішати, розкачати, вирізати склянкою кружальця або півмісяці і спекти.

Овсяниками пригощали рідних, друзів і саму пташку. Вважається, що якщо вівсянці сподобається частування, то вона швидше приведе за собою сонячне тепло, і настане довгоочікувана після холодної зими весна.

печиво

Як святкували 3 березня

Молодь влаштовувала у це свято гуляння та вечірні посиденьки. Назви багатьох днів народного календаря — це результат злиття язичницької і православної традиції. Але день Ярила присвячений не православному святому, а міфологічному й ритуальному персонажу, якого східні слов’яни пов’язували з ідеєю весняної родючості.

Народні прикмети на свято

Ярило птиці вівсянці наказ давав — пора починати співати: «Покинь сани, покинь сани!» Приліт вівсянки обіцяв швидке настання тепла.

Люди говорили, що у цей день немає від Ярила укриття снігу, топить він його, не шкодуючи сил.

Також помічали: «Багато снігу – багато хліба; багато води — багато трави»; «Снігу надує — хліба прибуде; вода розіллється — сіна набереться».

Втім, погода була мінлива, про що свідчить така приказка: «тече зверху — знизу морозить».

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Котелевські коржики – їстівні шедеври з українською душею