Ці видатні українці народилися 6 січня. Цікаві факти нашої історії.

🖋️ ПИСЬМЕННИКИ, МИТЦІ СЛОВА

Василь Стус

1938 р. н.
Поет, правозахисник, один із найяскравіших представників українського шістдесятництва.
Помер: 1985 р.
Причина смерті: загинув у радянському таборі для політв’язнів (офіційно — зупинка серця; фактично — наслідки катувань і голоду).
Вік, якби жив досі: 88 років.

🧠 НАУКОВЦІ, МЕДИЦИНА

Микола Амосов

1913 р. н.
Видатний кардіохірург, біокібернетик, письменник; засновник української школи серцевої хірургії.
Помер: 2002 р.
Причина смерті: інсульт.
Вік, якби жив досі: 113 років.

🧭 ГРОМАДСЬКІ ДІЯЧІ

Євген Сверстюк

1928 р. н.
Філософ, есеїст, літературний критик, дисидент, багаторічний політв’язень СРСР.
Помер: 2014 р.
Причина смерті: тривала хвороба.
Вік, якби жив досі: 98 років.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Сердешний, сердечний чи серцевий? То як правильно?

Запис Хто з видатних українців народився 6 січня? спершу з'явиться на loveukraine.com.ua.

Ім’я Оріяна має давнє та красиве звучання з глибоким символічним значенням. Ось кілька можливих версій походження.

Походження і значення:

1. Слов’янське коріння:
   • Пов’язане зі словом “Оріана” або “Оріяна”, що може походити від давнього етноніму “орії” (прабатьки українців).
   • Тлумачиться як “сонячна”, “та, що несе світло”, від слова “ор” (сонце).
2. Легендарне значення:
   • У давніх текстах Оріана — символічна назва країни предків слов’ян.
3. Іспанське походження:
   • Ім’я має схожість з “Оріана” в романських мовах, де його значення — “золота” або “промениста”.
4. Зв’язок із природою:
   • Може асоціюватися із землею (оріями, орачами), символізуючи родючість і життя.

💫 Характеристика імені

Люди з ім’ям Оріяна часто описуються як творчі, оптимістичні, енергійні та душевні особистості. Вони мають гарну інтуїцію та прагнуть гармонії з природою.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Загублена традиція: як українці виношували собі домовика під пахвою

Запис Старовинні українські жіночі імена: значення та походження імені Оріана спершу з'явиться на loveukraine.com.ua.

Наш сайт loveukraine.com.ua підготував велику підбірку колядок, щедрівок, засівалок, які легко буде вивчити діткам.

Дитячі колядки

***
Я маленький пастушок,
Загорнувся в кожушок,
На скрипочці граю,
Вас усіх вітаю.

А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте,
Яблучка, горішки
Дітям для потішки.

***
Маленький Ісусик не спить, не дрімає,
Своїми рученятами весь світ обіймає.
І вашу хатину, і вашу родину,
І всю Україну – Христос ся рождає!

***
Ой ішла Колядка
Вулицями в місті,
У стрічках сріблястих,
В світлому намисті.
Іскорки веселі
На сніг розсипала,
“Божий син родився!”
– Усіх сповіщала.

***
Сніг на землю сипле тихо,
На душі велика втіха.
Вифлеємська зірка сяє,
Ісусика прославляє.

***
Віє вітер з гір
Та до вас у двір,
Проситься до хати
Заколядувати.
Ви його почуйте,
Смакоту готуйте!
Бога прославляйте,
Нас не забувайте!

***
Колядин-дин,
я бабусю, один.
Винеси мені пиріжечок
та положи у мішечок
З руками, з ногами,
щоб бігав за нами.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Учені змоделювали портрет святого Миколая. Який мав вигляд та яким заввишки він був?

Гарні щедрівки для дітей

***
Добрий вечір вашій хаті!
Ми прийшли пощедрувати!
Щастя зичимо родині,
Миру неньці Україні,
Всім достатку і везіння
У сім’ї порозуміння!

***
Щедрівонька щедрувала,
під віконце підбігала,
Що ти, тітко, напекла,
Винось нам до вікна.
Що ти, дядьку, нам напік,
Винось нам аж на тік.
Мати казала, щоб дали сала,
Батько сварився, щоб не барився.

***
Щедрик добрий,
Я не згірший,
Дайте млинця,
Котрий більший!
Що щедрушка,
То пампушка,
Що й щедреник,
То й вареник.

***
Щедрик, щедрик, щедрівочка
Засяяла в небі зірочка,
Тож прийшли до вас до хати
Всім здоров’я побажати,
Хай прекрасним буде рік,
Йшла лиш радість на поріг,
Дружньою була родина
І вся наша Україна!

***
Щедрик-ведрик,
Дай вареник,
Щедрик-ведрик,
Сивий веприк.
Із колосочка –
Жита мисочка,
Із снопочка –
Ціла бочка.
Мені – млинець,
Грудочка кашки,
Пару яєць.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Святий Миколай – покровитель не лише дітей і сиріт. Кому ще слід звертатися у молитвах до Чудотворця?

Українські посівалки (засівалки)

***
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком Вас вітаю!
Не на рік і не на два,
А на многії літа!

***
Сію, сію, посіваю
Щастя, радості бажаю.
Аби вам весь Новий рік
Було краще, ніж торік!

***
Сієм, вієм, засіваєм,
Зло добром ми задуваєм,
Щоб вам легко все вдавалось,
Ясне сонечко всміхалось,
Щоб завжди у вас на полі
Врожаю було доволі.

***
Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Горох, чечевиця,
І всяка пашниця,
Внизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж торік.
Щоб всього було доволі
І в коморі, і на полі.

***
Нас послав Святий Василь
засівати в заметіль,
й особливий дав наказ,
щоб засіяли і в вас!
Ще й навчив казати так:
На кохання сієм мак,
сієм жито на добро,
а для сміху ось пшоно,
на здоров’я вам овес,
щоб був кріпкий рід увесь.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Загублена традиція: навіщо на Андріївські вечорниці хлопці ховали ворота на даху

Запис Короткі прості колядки та щедрівки для найменших діток спершу з'явиться на loveukraine.com.ua.

День святого Андрія Первозванного (на 13 грудня) у народі пов’язують із великою кількістю традицій, ритуалів та прикмет. Наш сайт loveukraine.com.ua розповість про одну жартівливу звичку серед парубків.

Вважалося, що раз на рік, саме на Андріївські вечорниці, хлопцям дозволено жартувати, насміхатися з дівчат. Неодружені парубки мали право робити збитки без покарання. Приміром, вони могли намотувати по подвір’ю нитки, аби дівчина заплуталася та не могла вийти з хати. Також лякали дівчат та ставили опудала під вікнами.

А цієї цікавої традиції й досі дотримуються в деяких селах. На Андрія хлопці можуть зняти вночі ворота та закинути на дах хати. Зазвичай таку шкоду робить хлопець господарю, котрий не хоче видавати за нього дочку.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Загублена традиція: навіщо чоловіки носили дубову гілку з кров’ю у капелюсі

Запис Загублена традиція: навіщо на Андріївські вечорниці хлопці ховали ворота на даху спершу з'явиться на loveukraine.com.ua.

Чимало українських традицій втратили свою актуальність чи забуті сучасним поколінням. Наш сайт loveukraine.com.ua розповість про один ритуал, який виконували наші мисливці-чоловіки.

Варто зазначити, що на Поліссі особливо шанобливо ставилися до природи, зокрема до лісу. Серед місцевих мешканців був такий звичай: коли тварину вбивали, то мисливець знімав капелюха та ставав перед жертвою навколішки. Так він дякував лісу за дари та просив вибачення за вбивство.

Інша традиція пов’язана із полюванням в дубовому лісі. Коли жертву ловили, то мисливець зривав гілку з дуба та обмащував її кров’ю вбитого хижака. Зазвичай це був вовк. Гілочку встромляли в капелюх. Цей ритуал символізував перемогу над звіром, а також шану тварині. Адже звір загинув у боротьбі. Носити гілочку в капелюсі могли лише досвідчені мисливці, які мали сміливість виходити на бій сам на сам і вбивали звіра за допомогою ножа. Як то кажуть, голими руками, а не з рушниці.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Загублена традиція: як українці виношували собі домовика під пахвою

Запис Загублена традиція: навіщо чоловіки носили дубову гілку з кров’ю у капелюсі спершу з'явиться на loveukraine.com.ua.

Якщо бути точніше, то традиція зрощування домовика має локальне обмеження. І популярною вона була серед гуцулів. Наш сайт loveukraine.com.ua розповість про цікаве вірування мешканців гір.

Вважалося, що в кожній оселі повинен жити домовик. Гуцули називають його ґаздівником, а ще – хованцем, похатником, годованцем. З ним не варто сваритися, бо це потойбічний дух. Проте гарний домовик захищає дім, є його надійним охоронцем. Кажуть, що він може колисати дітей вночі, охороняючи від злих духів.

Отримати свого ґаздівника можна було з яйця чорної курки. Яйце слід було обережно носити під пахвою протягом 9 днів. Якщо вдалося зберегти його цілим, то вважалося, що в оселі вночі з яйця народиться домовик.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Цікаві традиції, пов’язані з порогом української хати 

Запис Загублена традиція: як українці виношували собі домовика під пахвою спершу з'явиться на loveukraine.com.ua.

Сьогодні відзначається День пам’яті преподобного Тимофія.

Преподобний Тимофій – це святий угорського походження, який проживав у XI столітті і заснував багато монастирів у Карпатах. Він відомий своєю мудрістю та духовністю, а також допомогою бідним та хворим. У цей день православні християни вшановують його пам’ять та згадують його життєвий шлях як приклад вірності і духовної сили.

Народні прикмети на 6 березня

• якщо під деревами розтанув сніг – скоро буде тепло;
• потекли струмки – посівна буде ранньою.

6 березня – святці (іменини)

Федір, Тимофій, Георгій.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Яке свято 4 жовтня за народним календарем

Запис 6 березня: яке свято за народним календарем та в кого іменини спершу з'явиться на loveukraine.com.ua.

Трагедія, яку замовчували в радянських ЗМІ. Історія, яку більшість із нас не знає.

5 листопада 1968 року в самому центрі Києва на Хрещатику Василь Макух здійснив акт самоспалення, живим факелом він пробіг вулицею, закликаючи земляків до боротьби за незалежну, вільну Україну та за незалежну і вільну від окупантів Чехословаччину.

Охоплений вогнем, мов живий смолоскип, Василь Макух біг центром Києва, безстрашно вигукуючи гасла: «Хай живе вільна Україна!», «Геть окупантів!».

Василя Макуха спіймала міліція, намагалась загасити вогонь, але було пізно: Василь Макух впав і вже до тями не приходив, хоча лікарі отримали від КДБістів наказ за будь-яку ціну врятувати його життя.

У радянських ЗМІ не з’явилося жодної згадки про цю подію. Її не ризикнули трактувати навіть негативно: воліли замовчувати, щоб не привертати зайвої уваги. Але про подію розповіли зарубіжні інформаційні агентства.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Правдиві слова! Цю промову можна адресувати будь-якому президентові України в усі часи

Запис Він смолоскип свободи: самопідпал Василя Макухи на Хрещатику спершу з'явиться на loveukraine.com.ua.

Єдиний в Україні й світі пам’ятник Олені Пчілці встановлено в Луцьку у 2011 році біля Волинської обласної наукової бібліотеки, що носить її ім’я. І то з ініціативи громадськості та небайдужих українців.

Сьогодні на честь неї в Україні названо лише кілька бібліотек, вулиці у деяких містах та гімназію в рідному Гадячі.

Навіть на рідній Полтавщині Пчілка не заслужила пам’ятника у своїх земляків. Як і багато інших видатних українців, народжених цією землею.

Невідома біографія

Що нам було відомо про Ольгу Драгоманову (справжнє ім’я Олени Пчілки) донедавна? Геть небагато. Трохи знали її як дитячу письменницю і, звичайно, маму Лесі Українки та сестру Михайла Драгоманова. На її творчу спадщину наклали негласне табу, що діяло навіть після смерті діячки. Бо Пчілку звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі» та шовінізмі. І це тавро тяжіє над нею й досі.

Звідки ж у дівчинки з Гадяча, яка народилася в дворянській родині Драгоманових у 1849 році, взялося стільки України, що її називали навіть матір’ю українського націоналізму? Початкову освіту вона здобувала вдома. «Тоді вже рішуче й безповоротно переходилося на мову московську, бо й не було книжки української для вчіння», – згадувала своє дитинство Ольга Петрівна. Але, попри тотальну русифікацію, в родині Драгоманових розмовляли українською. Діти слухали наші пісні, казки, знали всі народні звичаї. І цей дух тримала берегиня роду – мама Єлизавета, у якій дворянська кров не затьмарила українського начала.

З нею навіть київські поліцейські розмовляли українською.

Освічена та талановита

Подальшу освіту Ольга здобула у найпрестижнішому пансіоні шляхетних дівиць у Києві, де брат Михайло познайомив її з багатьма яскравими представниками української інтелігенції. Тут вона зустріла й свою долю – Петра Косача. Він був студентом права Київського університету. Молодята обвінчалися 22 липня 1868 року у Хресто-Воздвиженській церкві в Пироговому, що біля Києва. А далі своє життя високоосвічена молода жінка присвятила родині: поїхала за чоловіком у Новоград-Волинський, згодом – на Волинь, народила шестеро дітей і при цьому встигала писати, збирати фольклор, видавати книги та часописи і послідовно, де тільки можна, відстоювати Україну. Як матір і талановитий педагог вона зуміла виховати своїх дітей справжніми українцями.

Олена Пчілка добре розуміла, звідки починається патріот своєї вітчизни: «Майбутнє батьківщини залежатиме від того, дитина виросте приятелем чи ворогом України, од того, що їй буде защеплене в сім’ї», – писала вона, ніби зазираючи в наше майбутнє. Як же актуально звучать ці її слова дотепер! Зрозуміло, чому так люто п’ята московська колона й досі бореться проти того, щоб українська мова в Україні утвердилася як державна.

Це вона у 1920 році на святі Кобзаря у рідному Гадячі обгорнула його погруддя жовто-блакитним прапором. Це вона виступила проти святкування в українських «Просвітах» ювілею Льва Толстого, резонно запитуючи: «А чому не Шевченка?» Вона, до речі, за власні кошти видавала єдиний український дитячий журнал на території Російської імперії «Молода Україна». І однією з перших серед письменників стала писати для наших дітей, аби вони мали змогу читати рідною мовою.

Принципова позиція

За цю непримиренність і послідовність у відстоюванні українських інтересів, а ще за те, що посміла у своєму часописі «Рідний край» порушити проблемні питання українсько-єврейських відносин в Україні, її називали націоналісткою, шовіністкою, антисеміткою. Її цькували, ганьбили й ненавиділи всі, хто молився на Росію. Але ця мужня жінка, втративши за десять років (з 1903-й по 1913-й) сина Михайла, чоловіка і доньку Ларису (Лесю Українку), не зігнулася під ударами долі. І не втратила ні своєї гідності, ні гонору й совісті.
Не пробачила Олені Пчілці українського духу й радянська влада.

За виступ на селянській конференції у Гадячі в 1920 році її заарештували, і чекіст вів уже немолоду жінку на допит, прив’язавши мотузкою до коня. Але тоді письменницю дивом вдалося вирвати з чекістської тюрми. Та ЧК її в спокої вже не залишила. У серпні 1929 року у київський дім, де мешкала вона з дочками Ольгою та Ізидорою, прийшли з обшуком. Від арешту письменницю врятував лише її вік – Ользі Драгомановій-Косач було вже за вісімдесят, до того ж, була прикута до ліжка. У жовтні 1930-го мати Лесі Українки відійшла у вічність. А її донькам і синові Миколі ще довелося настраждатися.

Після тюрем і залякувань лише у 1943 році Ользі та Ізидорі вдалося виїхати на Захід. Микола помер у 1937-му у рідному Колодяжному, доживаючи в бідності та забутті. Ольга – у 1945-му в Німеччині. Оксана дожила до 93 років і померла у 1975-му в Празі. Найменшій з Косачів, Ізидорі, Бог теж вділив довгого віку: вона пішла на той світ у США в 92 роки у 1980-му.

Автор – Ніна Романюк

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: 20 найкращих цитат Лесі Українки

Запис Знати та пам’ятати: чекіст вів Олену Пчілку на допит, прив’язавши мотузкою до коня спершу з'явиться на loveukraine.com.ua.

Корова у світогляді українців. Як здавна шанували цю тварину?

Що символізує корова

Це символ добробуту, багатства; найшанованіша свійська тварина, яка потребує особливого захисту від нечистої сили, що намагається відбирати в неї молоко. Корів приносили в жертву найвищим богам. Забивати корів дозволялося тільки на весілля, поминки і в особливих випадках на свята. Узагалі ж корів не забивали на м’ясо.

Корова та народні повір’я

Вірили, що велика рогата худоба плаче за померлим господарем. У деяких місцевостях свійські тварини супроводжували домовину з тілом господаря до церкви. За поведінкою корови можна було передбачити смерть у домі. Червона або чорна корова сниться перед смертю. За повір’ями, пожежу від грози можна гасити тільки молоком від чорної корови. Коли купуєш корову, треба брати з рук із налигачем, бо без налигача – без молока.

Не можна бити корову очеретиною та білою палицею, бо хворітимеш. Не можна нести дійницю з молоком від корови відкритою, бо як хто загляне в дійницю, то молока зменшить корові. Коли чорна корова звечора йде з пасовиська попереду, то завтрашній день буде похмурий, коли біла – сонячний. Існувала заборона підходити до вогню одразу після доїння: спершу треба було вимити руки.

Святе молоко

Під час першого вигону худоби в череду на Юр’єв день, на Різдво та в інші свята корову обливали водою, кропили святою водою, проганяли між повними відрами. Із цією ж метою обливали й пастухів. Господиня щоразу, беручи воду з колодязя, зверталася до води із замовлянням, у якому просила прибавити молока корові. У деяких місцевостях тому, хто вперше пив молоко від корови, виливали воду за комір. Вода використовувалася в магії для повернення відібраного відьмою молока.

Існує вірування, що вуж ссе молоко в корови. Убивати такого вужа не можна: корова тужитиме за ним і загине. Не можна бити корову палкою, якою вбили вужа, бо худобина «всохне». Також молоком лікували зміїні укуси.

Автор – Ніна Подоляк

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Магічне значення хліба та чому не можна доїдати паляницю після когось?

Запис Забута історія: українці не забивали корів на м’ясо спершу з'явиться на loveukraine.com.ua.