Чому одні щасливі й живуть у достатку, а в інших – немає нічого? Притча, яку розповів Любомир Гузар
Прийшов чоловік до Бога й мовив:
– Чув, Ти роздаєш людям щастя.
– Роздаю, – відповів Бог.
– Дай і мені.
– Я дам, тільки даром цим треба вміти дорожити.
– Я зумію, – запевнив чоловік Бога і, отримавши щастя, пішов.
Незабаром йому здалося, що в інших щастя краще. Заздрість почала мучити чоловіка. Він намагався жити щасливо, начебто все є, але не вистачає. І ніби ситий, та все чогось хочеться. Так він мучився – мучився й дійшов до того, що від незадоволеності почав хворіти. Пішов чоловік знову до Бога.
– Господи, – звернувся він до Всевишнього, – чому ти одним даеш велике щастя, а iншим мале? Мені треба набагато більше, ніж я маю, а ти дав набагато менше, ніж я хочу.
– Я дав тобі не просто велике щастя, а дуже велика, тільки ти не оцінив його.
– Як же велике, – обурився незадоволений чоловік, – якщо я досі нещасливий?
– Є люди, які і в малому знаходять велике, а є й такі, які у великому бачать тільки мале, – відповів Бог .
– Дай мені стільки, щоб я міг розгледіти своє щастя.
– Я дам тобi те, на що ти заслуговуєш.
Не зрозумів чоловік слів Божих, прийшов додому й побачив: навколо порожньо, наче тут ніколи нічого й не було.
– Господи! – заволав чоловік . – Ти ж не дав, а відняв у мене все!
– Я взяв тільки те, що тебе не задовольняло, тепер ти почнеш будувати нове щастя і, можливо, побачиш його, якщо зможеш гідно оцінити.
Тлумачення Блаженнішого Любомира Гузара
Щастя для кожної людини – це стан душі. Людина є щасливою, коли вона в своєму серці має спокій, коли вона свідома, що вона є в руках небесного Отця, який далеко ліпший для нас, ніж навіть наші рідні батько і матір, які хочуть нам добра. І що би не було навкруги нас, та свідомість, що Бог нас любить, що Він є нашим Отцем, що Він за нас дбає, мені здається, що це є основний момент щастя.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Українська легенда про лелеку – Божого птаха