Калина звичайна

Ця легенда виникла за часів Київської Русі. У ній задіяні два цікаві народні образи – це червона калина та криниця-журавель.

***

Давно на світі жила дівчина Калина. Якось ішла вона мимо городів, левад, лугів. А ось і криниця. Задивилася Калинка на свою красу, а була дуже гарна. Аж чує голос із криниці:

— Не дивись довго у воду, бо калиною станеш.

Не послухалась дівчина та й зачерпнула водички. І перетворилася в калину, гарний, густий кущ. Зашуміла листям, усіма своїми стеблами-суглобами потяглася до людей, до сонця, вітру, хмар:

— Верніть мені дівочу вроду.

Але ніхто її не хотів слухати, всім було байдуже.

Минав час. Якось пролітав мимо журавель та й задивився на калину, зажурену, сиротливу. Накинув на неї червоне намисто, і стала вона краща, як була. Не зміг покинути журавель таку красу. Так і залишився з нею назавжди. Напував її водою і беріг від усього злого.

А в народі криницю, журавля й калину відтоді згадують, коли йдеться про красу, доброту, кохання.

 

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Загублена традиція: як українці виношували собі домовика під пахвою