Геній з народу: як художник Юрій Нагулко відтворює код нації у своїх полотнах

Опубліковано 11.02.2021

loveukraine

Знати

Черговий митець, який освіту здобув самотужки. І від цього його талант ще цінніше.

Юрій Нагулко вивчив, опрацював практично всю літературу з анатомії, композиційної побудови, перспективи, хімічного складу фарб, історію мистецтва. Відомі мистецтвознавці О. Роготченко і Б. Руденко заслужено вважають творчість цього художника феноменальним. Він вміло і впевнено вибудовує картини, збагачує своєю емоційною насиченістю, для якої завжди буде важлива єдина в своєму роді гармонія надмірності.

З життя художника

Нагулко Юрій Олександрович народився 10 жовтня 1954 року в м Здолбунів Рівненської області. У 1977 році закінчив Український інститут інженерів водного господарства (Національний університет водного господарства та природокористування). Заслужений художник України (2008).

Батьки, Олександр Дмитрович і Людмила (Неоніла) Олександрівна, були педагогами. Батько знав практично всі слов’янські мови, мама багато років викладала російську мову та літературу.

Джерела для творчості

Художник багато років займався пошуком власного голосу, своєї неповторної манери, вивчав майстрів і експериментував. Одна з постійних тем в його творчості, якій він ніколи не зраджував, – це Біблія, авторське трактування біблійних сюжетів, образи старців, мучеників, отців церкви.

Юрій Нагулко ніколи не збирався винаходити машину часу, але талант подорожувати крізь століття, через гущу історичних подій, крізь міфи і символи, зафіксовані в національній пам’яті, – цей талант притаманний йому як нікому іншому.

У його картинах час плине, а простір не обмежений розмірами полотна, він багатовимірній та динамічний. Мить не зупиняється, а пульсує, дихає, не втрачаючи живого зв’язку з минулим і майбутнім. Люди роблять історію, а історія втілюється в людях.
Минуле нікуди не йде – воно залишається в нас, в нашій пам’яті, в нашому болю, в наших фантазіях і надіях. Історичні епохи, міфи і спогади на полотнах Юрія Нагулко нашаровуються і пронизують один одного. Адже це тільки здається, що ми, хто живе і вмирає сьогодні, обмежені своїм відрізком часу. Ми живемо в потоці історії і теж стаємо частиною національного коду.

Прихований глибинний зміт багатьох картин розкривають назви, які дав художник своїм роботам.