гуси

Гуси у світогляді українців. Що ми знаємо про птахів-смиволів?

Гуси у народних уявленнях близькі до журавлів і лелек. Покровителем цього птаха вважається святий Микола. Гусей Господь благословив у їжу людям за те, що вони прикрили Спасителя соломою, коли він ховався від переслідувачів.

Вважалося, що дикі гуси походять із землі. На зиму вони відлітають у вирій, на теплі води. Коли дикі гуси повертаються навесні, той, хто їх побачить, має взяти трохи соломи і підкинути її тричі вгору, вимовляючи: «Гуси, гуси! Нате вам на гніздо, а нам на здоров’ячко!» Солому потім треба зібрати і покласти під свійських гусей або курей-квочок – на кожне яйце по соломинці: тоді гуска або курка виведуть стільки пташенят, на скількох яйцях вони були підсаджені.

Коли виведуться маленькі гусенята, їм припалюють страсною свічкою пушок на голівках, «щоб шуліка не хватав». Якщо в гусака вирвати з крил навхрест по три пір’їнки, він пропаде. Садовлячи гуску на яйця, брали хлопчика за волосся, промовляючи: «Щоб гуси були вухаті, волохаті, бородаті».

гуси

На Благовіщення намагалися гуску не турбувати, щоб вона несла яйця великі, як у лелеки. Не можна було стукати, коли гуска сидить на яйцях, бо позавмирають гусята.

Вірили, що гуси, на яких наслано причину, здатні задовбати один одного на смерть, і, коли це трапляється, їх посипають землею зі свіжої могили. Молодим гусеням торкалися обличчя, щоб зникли веснянки. Якщо новонароджене маля не дихало, спалювали гусяче перо, щоб привести його до тями.

Автор – Давид Варченко

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цікаві мандрівки Україною