українець

Наш сайт loveukraine.com.ua публікує вірші своїх читачів. Представляємо поезію Любові Совенко – мешканки с. Журавка, що на Черкащині. Авторка створює вірші різної тематики. Сьогодні ми підготували підбірку актуальної патріотичної поезії.

***

Я знаю, що мине зима,
Сніги розтануть, відійдуть морози,
Проб’ється первоцвіт із-під землі
І обов’язково зацвітуть мімози.

Я знаю, що весна настане
І ми почуємо пташині співи,
Засіємо поля зерном,
Зазеленіють пишнії посіви.

Я знаю, літечко прийде,
І буде сонце й небо чисте,
Забуяють безмежні поля
Колоссям рясним, золотистим.

Я знаю, як завжди, на наших полях
Цвістиме сонях, мов сонечко, привітний,
І прийде день, той довгожданний,
І в кожній душі засяє світло.

Я вірю, що закінчиться війна,
Повернуться синочки до рідного порогу –
Живі, усміхнені, здорові
І принесуть з собою перемогу!

Я вірю, що відродиться земля,
Підніметься з руїн країна,
І залунає в нашому краю
Чарівна пісня солов’їна!

земля

***

Допоки все це буде тривати?!
Ти втратив глузд, російський кате,
Запам’ятай – тобі це не менеться,
Не за горами тобі сторицею біль наш відгукнеться.

За що вбиваєш праведний народ!
Чому гарцюєш на чужій землі?
За що плюндруєш ти її?

Козацький дух не зможеш ти зламити!
І прийде час – ми знову будем в мирі жити!
А ти потонеш в морі гніву,
Тобі Україну з путі не вдасться збити!

Дістанеш по заслузі, вражий кате!
А Україна – відродиться, воскресне,
І буде жити й процвітати!

млини

***

Моя земля,
Земля моїх батьків
Схожена дідами, прадідами.
Усе тут рідне, дороге
Сьогодні вкрита чорними снігами.

Горить вона сьогодні,
Палає у вогні.
І як сидіти – склавши руки?!
Чекати, коли прийдуть
Орки в дім
І кинуть нас на вічні муки…

Від гніву закипає в жилах кров
І не можливо навіть уявити,
Що моя земля,
Земля моїх батьків, дідів
Терпітиме тортури…
Ридатиме від болю, від розпуки.

Та ми ж козацький рід,
Хай нас і не багато…
Та не дозволимо
Зайти вам, москалі,
До нас, у нашу рідну хату!

Моя земля –
Поля, ліси, гори, моря і ріки
Це Україна рідна – пуп землі.
Це все моє, до болю рідне,
Моє донині і навіки.

прапор

***

Народ мій є –
Він завжди був і буде!
Прийде час – скине він ярмо
І розцвіте ще краще, чим донині.
Ляже в землю
Озиме золоте зерно.
І зійдуть паростки зелені,
І забуяють влітку колоски…
І усміхнеться доля українцям,
І буде хліб і все до хліба,
І буде воля навіки!

 

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Багатство української мови: прочитайте оповідання, в якому всі слова починаються на літеру “П”