Про таке в народних піснях не співали: 10 звичаїв українського подружжя, про які ви не чули
Згадуючі народні пісні та перечитаючи твори українських класиків, можна дізнатися багато цікавого про побут і звичаї українців.
Але є дещо, про що не згадували навіть у народних піснях. Ми зібрали для вас декілька дивних і цікавих фактів про побут українців. Більшість із них ви, мабуть, досі не чули.
1. Батьки домовилися – діти виконують
Наприкінці ХVІ ст. серед українців побутував так званий “заговор малолітніх”. Згідно з ним, батьки неповнолітніх дітей домовлялися про їхнє майбутнє одруження. Угода передбачала й розмір посагу, а порушення її супроводжувалося значною матеріальною компенсацією.
2. Жінка робить – чоловік розплачується
Ще у ХVІІІ ст. чоловіків вважали відповідальними за поведінку своїх дружин, тому за порушення останніх карали саме їх (чоловіків).
3. Ярмарки для нежонатих
На бойківсько-гуцульському пограниччі та серед українців Закарпаття вкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. спостерігався звичай проведення щорічних весняних ярмарків на дівчат. Суть його полягала у тому, що дівчата, разом з матерями і хлопці шлюбного віку сходились на ярмарок. Перші причепурювалися якнайкраще і ставали рядами, а парубки ходили, зупинялись біля тієї, що сподобалась, та заводили розмову, виходячи з гурту. Найчастіше розмови завершувались вінчанням. При цьому парубки дуже часто були немісцеві.
4. Жінка – не людина
У бойків і гуцулів жінку не вважали рівноцінною чоловікові: вона повинна була йти чи їхати на возі позаду нього; йти пішки, коли чоловік їхав збоку на коні; тягар частіше всього несла жінка. Й досі де-не-де на Бойківщині можна зустріти наступну ідентифікацію: коли питають про стать дітей, то кажуть: “дівка чи дитина”; коли говорять про дорослих, то – “жінка чи людина”.
5. Право вибору на Полтавщині
На рубежі ХІХ-ХХ ст. дівчата Полтавщини та Чернігівщини мали юридичне право самі обирати чоловіка, без тиску батьків: вони могли звертатись до суду за дозволом на укладення шлюбу.
6. Поділ майна
Незважаючи на становище жінки у сім’ї, вона завжди мала частину майна, яке належало виключно їй. Це була материзна – її весільний посаг, що міг включати не тільки “скриню” (одяг, рушники, хустки тощо), а й худобу та ґрунт.
7. Житлові питання
Найчастіше українська жінка переходила жити в дім до чоловіка.
8. Молодість проходила дуже швидко
Через постійне народження дітей, важку фізичну працю, уже в 30-35 років жінки виглядали старими, буквально “чорніли”.
9. Сімейні проблеми вирішували усією громадою
Бували випадки, коли громада передавала право участі у сільських зборах дружині, виявляючи таким чином зневагу до чоловіка-пияка чи марнотратника.
10. Про зраду
Позашлюбні стосунки чоловіка не були чимось надзвичайним. Натомість позашлюбні стосунки жінки одразу ж засуджувались. Проте й вони зустрічались. Зокрема, на Наддніпрянщині наприкінці 1920-х рр. такі стосунки мали 7,8% селянок.
Уривок з книги: Кісь О. “Подружні стосунки в українській селянській родині кінця ХІХ – початку ХХ століття // Українські жінки в горнилі модернізації”
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Дивень: чому весільний хлібець має таку назву і хто мав право його випікати