Рідкісний запис: Олесь Гончар читає свої вірші
Олесь Гончар – людина з чуйним серцем. «Собори душ своїх бережіть, друзі!..» – пригадуєте цитату з роману «Собор»?
Таким чуйним та ласкавим Олесь виріс завдяки бабусі. Адже саме вона виховувала майбутнього письменника. Коли померла мати Олеся, батько одружився вдруге й забрав до себе старшу сестру – Олесю. Усі життя письменник прожив із прізвищем матері, хоча при народженні був записаний із прізвищем батька – Біличенко.
Цей унікальний аудіозапис дає можливість почути, із яким трепетом, емоціями читає Гончар власні вірші про війну. Почуйте живий голос поета!
Думи про Батьківщину
Здрастуй, мій сонячний краю,
Ти снишся мені і тут,
Серцем щодня я літаю
До тебе, за бистрий Прут.
Як пишуть листи солдати,
Тужливо стає мені.
Кому ж мені написати,
Якій догукнути рідні?
Той — мамі, а той — дружині,
Той — сестрам, а той — братам.
А я напишу — Україні!
Сонцю її і степам,
Сивим, як згадки, могилам,
Що тонуть в імлі голубій,
Шляхам, окутаним пилом,
Якими пішли ми в бій.
Бачу далекі вершини
В тумани повитих Карпат.
Може, моя то Вкраїна
Біліє черідкою хат?
Слово, в бою огрубіле,
У тому краю забрини,
Де вишні в убранні білім
Мене виглядають з війни.
Партизан
Ми вночі підійшли до ріки,
Форсували із ходу її.
У підхмар’ї заграв маяки
Нам горять в несходимі краї.
Ким ти зміряна, збройна пітьма?
Де твої причаїлись пости?
Повороту з плацдарму нема,
Не настелені нам ще мости.
І не треба! З цієї землі
До своїх не зійдем переправ.
Каштане! Пали кораблі,
Тільки мужність у серці зостав.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Онлайн-туризм, або 7 найкращих віртуальних музеїв просто неба
Танкіст
Сніги! Не сніги, а ріллі,
Наорані смертю за мить.
І хлопець — одне вугілля —
Біля танка свого лежить.
Руку підняв до неба.
Крик занімів на вустах.
Бо жити б йому ще треба
В незайманих десь містах,
Ще б чути довкола себе
Той гомін прекрасних міст.
Бунтуючи, зняв до неба
Чорний кулак танкіст.
І руки його обгорілі
Не хочуть такого кінця!
І зуби аж сяють білі
На спаленій масці лиця!
Бо то ж недомріяна мрія,
То ж вірність його комусь —
Напис на танку біліє:
“Жди — я вернусь!”.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Василь Симоненко читає власний вірш “Ти знаєш, що ти – людина?..”