Унікальні українці: за 20 років луцький скульптор самотужки заквітчав 600 кілометрів доріг

Опубліковано 13.04.2021

loveukraine

Мандрувати

Ви бували на Волині? Чи бачили коло Луцька та околицях заквітчані дороги?

Знайте, цю живу красу для вас створив Соняшний Чорнобривець! Саме так називають скульптора з Луцька Василя Рижука. Бо майстер робить незвичну справу — самотужки висаджує квіти вздовж узбіччя доріг навколо власного міста. За 20 років Василю вдалося заквітчити 600 кілометрів автошляхів. Він переконаний, що глобальні зрушення починаються з маленьких справ. Тож соняшниками та чорнобривцями біля автотрас заохочує людей до змін у країні.

Власна ініціатива

Свою мистецько-громадську ініціативу Василь називає «Квітучий прапор України». Таке заняття скульптор вважає допоміжним, але зараз — дуже важливим. Коли починав озеленювати узбіччя, дороги були в поганому стані, з величезними бур’янами обабіч. Тому чоловік захотів зробити все можливе спершу від себе, а вже тоді вимагати змін від влади:

— Я — митець, і через то зараз поміняв фактично фарби на квіти. Тому шо всі кажуть: «Давайте Україна буде квітучою», а робити чомусь не кожен хоче це. Бо якби всі потрошечки зробили, серйозніше ставилися до того, то ми могли б змінити її буквально за півроку, я впевнений.

Чорнобривці України

Сусіди побачили, що Василь робить добру справу, і віддали частину прибудинкових територій біля багатоповерхівок під розсаду. Молоді рослини Василь не лише висаджує обабіч доріг, а й дарує людям з різних куточків України:

— Нещодавно відправив у Херсонську область. Там мене попросили люди, я їм відправив декоративні соняшники й чорнобривці. Буду далі продовжувати працювати на дорогах, тому шо зараз якраз сезон садіння: дощі пішли, земля мокра, вони добре приймаються.

Будні волонтера

Свій день митець розпочинає о 4-й чи 5-й ранку. Бо як тільки починає світати — вже їде на дорогу. Там готує ділянку, вириває бур’яни, скопує ґрунт та висаджує розсаду. За одну таку поїздку витрачає 300-400 гривень на бензин. У Василя є два товариша, які після роботи іноді допомагають засаджувати узбіччя.

Люди, які проїжджають повз, зазвичай зупиняються — хтось дає гроші, інші пропонують допомогу, дехто просто дякує:

— От вже тут з України з’являються патріоти, вчені, видатні люди. Але, на жаль, серце болить, коли вони роз’їжджаються по всьому світу, змінюють свої спеціальності, шукають роботу, щоб заробити кошти. Багато з них сумує за Україною все одно і все одно хоче повернутися. А багато їх не приїде, залишиться. Тому ми повинні змінювати тут самі, за нас це ніхто не зробить. Саме сьогодні, як ніколи. Говорити можна дуже багато, і говорять багато, і показують. А коли конкретно стоїть справа і сказати: «А що ти зробив для власного народу? Для своєї держави?», коли ти від неї щось хочеш мати.

Більше любові

Скульптор обрав саме квіти, адже вважає їх проявом любові. А з квітів – соняшники та чорнобривці, бо вони найдовше цвітуть і є одними з квіткових символів України. Своєю діяльністю Василь намагається донести, що світ потребує більше гуманності, краси, любові одне до одного:

– Минуле вже не повернеться, розумієте? А сьогодення можна втратити. От люди повинні це зрозуміти. Багато помилок наробили. Я поїздив по світу, половину світу, можна сказати так, побачив. Із людьми різних національностей спілкувався. Ніхто з нормальних людей не хоче війни, не хоче нікого вбивати. Всі хочуть краще жити, дружити, спілкуватися.

Приклад для наслідування

Щодня Василь працює близько чотирьох годин, і після фізичної роботи йому вже бракує сил на мистецтво, адже скульптура теж потребує зусиль. Дехто не розуміє чоловіка, вважає, що висаджування квітів — «не чоловіча робота», адже не приносить прибутку. Але скульптор не зупиняється, бо знає, що для багатьох він — приклад. Діти з місцевої школи навіть пропонують Василю викладати у них предмет «Квітникарство»:

— Одна дівчинка сказала мені: «Як би було добре, якби ви в школі в нас викладали квітникарство. Навчили нас того, що ви робите. Ви подумаєте над тим?». Я навіть зацікавився, що така маленька дитинка і вона вже мені підсказує таку гарну ідею. Кажуть, що молодь погана. Ні, не погана. Молодь гарна і добра, просто над деякими людьми треба працювати. Насіння не проросло, а бур’яни тут как тут. І якшо вчасно його не прополеш, то потім квітів не буде.