дівчата

Ці пароніми – часта причина для суперечок. Адже нерідко «усмішку» та «посмішку» вважають синонімами. Проте значення цих слів відрізняється. Мовознавці Б. Антоненко-Давидович та О. Пономарів радили ці слова не ототожнювати, а вживати згідно контексту. Наш сайт loveukraine.com.ua пропонує розглянути ці іменники на конкретних прикладах, аби зрозуміти, як їх правильно вживати.

Усмішка

Це м’язовий рух губ чи очей, який виражає сміх, радість, веселощі.

Приклади. «У Христі забігала усмішка на вустах, вона одвернулася, щоб не зареготатися» (Панас Мирний). Або згадаймо «Мисливські усмішки» – збірку веселих оповідань Остапа Вишні.

Посмішка

Це також вираз обличчя, порух губ чи очей, проте з метою глузування. Посмішка зазвичай нещира, бо вказує на іронічне ставлення до людини, події. Варто зазначити, що «посмішка» є синонімом до слова «насмішка».

Приклади. «Літній крем’язень теше собі весло, скептична посмішка гуляє у нього під вусами» (Олесь Гончар). «Солуха, знічуючись від гадючої посмішки отця Миколая, налив йому келех» (Михайло Стельмах).

Розрізняймо!

Українська мова складна та синонімічна. Тож слід розбирати значення слів ще й за контекстом.

Приміром, росєйське «усмешка» можна перекласти тільки словом «посмішка». У творах наших класиків і «посмішка», й «усмішка» зустрічаються як синоніми. І якщо бути точним, то радісний вираз обличчя можна назвати і «посмішкою», і «усмішкою». Обдва значення допустимі. А от глузливе та іронічне ставлення можна назвати лише одним словом – «посмішка».

 

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Яблуневий чи яблучний – то як правильно?